Пану Порошенку П.О.
Президенту України
Вельмишановний Пане Президенте України!
Вельмишановний Петре Олексійовичу!
Вислухавши уважно Ваш річний звіт, відчуваю себе зобов’язаним звернутись до Вас цим відкритим листом. Впевнений, що маю на це право не тільки як духовна особа, але і як активний учасник Євромайдану, а тепер ще й як свідок подій на Сході нашої Батьківщини.
Ваш звіт мене приємно вразив, незважаючи на те, що у ньому було занадто багато вишуканої красномовності. Але, як би там не було, такого гарного і відвертого звіту від народного Президента ми не чекали. Правду кажучи, перш за все ми чекали реальних змін, але, нажаль, їх сьогодні не багато.
Ми цінуємо всі Ваші намагання провести дійсні реформи у справі обороноздатності Держави, у медицині, у галузі освіти. Це – три стратегічні колони, на яких базується державність. Також всім відомо, що без подолання корупції не можливе проведення реформ, а без прозорої люстрації неможливо боротись з корупцією.
Повірте, Петре Олексійовичу, що вибірково-показова боротьба з корупцією чи вибіркова люстрація нікого не переконують. Тому зростає загальне розчарування і невдоволення. Може ми, в Україні, дійсно нетерпеливі, і хотіли би «все і відразу», але розчарування зростає також і у світовій спільноті. Бо промовляють факти:
- корупція процвітає, вона вражає навіть військо; торгують усім, навіть людським життям і Батьківщиною;
- фактом є і те, що за останній рік українці збідніли в кілька разів, а дехто, на цьому тлі, збагатився, і теж у кілька разів.
Зрозуміло, що не всі повинні мати можливість жити як Президент, члени Уряду чи Парламенту. Це не можливо. Але невже не можливо зробити щось для простих людей?
Ми відчуваємо, що Росія нас ненавидить. Точніше – її «совкова» та імперська частина, на чолі з кремлівським лідером. Високою ціною на газ вони руйнують економіку України, її промисловість. Але чому ж тоді й український газ продається для українців за «російською» ціною? Тому що наш Уряд нас так любить? До речі, про цю велику різницю у ціні на український і закордонний газ ми всі чули на Майдані з вуст сьогоднішнього Прем’єра.
Хоча ці справи – чисто матеріальні і, може, трохи політичні, але Церква не може мовчати на соціальну несправедливість. Хочу пояснити це на прикладі субсидій і дотацій для населення. Це – зло, яке подається під виглядом добра, адже це ставить населення у залежність, як колись колгоспників у залежність від пайків за трудодні.
Істинне добро – це право і можливість! Кожен громадянин повинен мати право на захист, лікування і освіту, а також мати можливість самостійно оплачувати власні витрати. У цьому – перспектива і справжнє добро суспільства.
Ми розуміємо, що не все так просто змінити і швидко досягти бажаних результатів. Тому ми, як Церква, співчуваємо Вам у несінні нелегкого хреста, і молимось за Вас, щоб Ви змогли полегшити життя українських громадян.
Але є ще одна дуже важлива моральна складова, щодо якої Ви легко можете покращити ситуацію, якщо тільки забажаєте, бо від цього залежить Боже благословення на виконання тієї, матеріальної части.
Я, разом з усіма по-справжньому віруючими людьми, благаю Вас, Петро Олексійовичу, захистити життя самих менших та незахищених українців! Кожного року їх вбивають сотнями тисяч в численних абортаріях нашої країни. І все це – легально і законно, згідно з державними законами, але не за Божими.
Треба усвідомити, що за ці вбивства ненароджених дітей відповідальні усі – той, хто робить, хто дозволяє і той, хто мовчить. За сотні тисяч невинних і ще ненароджених дітей страждає і буде страждати увесь наш народ. «Народ, який вбиває своїх дітей, не має майбутнього», – казав св. Йоан Павло ІІ під час одного зі своїх візитів на Батьківщину, до Польщі. Ці злочини перетворились на кривавий бізнес, а лікарів-гінекологів вони перетворили на м’ясників, які агітують, залякують, вмовляють на аборти. І в цьому їм допомагає Міністерство охорони здоров’я своїми законодавчими актами. Бо як інакше зрозуміти Наказ МОЗ України від 31.12.2010 р. за № 1177, який дозволив неповнолітнім дівчатам від 14 років робити аборти без дозволу батьків чи опікунів? Цей злочинний Наказ апелює до ст. 284 Цивільного Кодексу України. Й вже новий, так званий, демократичний склад МОЗ цей Наказ затвердив, і його практичне застосування триває.
Такої доступної «послуги» у такій медицині не знайти більше ніде у світі, хіба що в Росії чи в Китаї. Мало того, ми ще й кличемо на себе гнів Божий через вбивство чужих ненароджених дітей. Бо ж не секрет, що в Україні процвітає «абортивний туризм», адже в нашій Державі вчинити дітовбивство так просто. Але це неприпустимо у християнській країні, не кажучи вже про те, що у країні ісламській чи іудейській це взагалі виключено.
Як же побороти це явище, і як вийти з цього зачарованого кола духовного і матеріального зубожіння?
Світовий місіонер св. Франциск Ксаверій казав, що є два способи стати злидарями: красти, або працювати в неділю. Чи не в цьому джерело бідності України? Важко знайти таку державу, де так безмірно крадуть на всіх рівнях, і важко знайти нормальний приклад іншої країни, де так працюють і зневажають святий День (неділю) захланними базарами та безглуздою працею.
Пане Президенте! Допоможіть нашому народу звільнитись від оцих комуністичних наслідків, поверніть святий День, щоб всі мали час на сім’ю і на Церкву, бо тільки в Церкві можна виховати нових українських громадян. Ну, а якщо вже хтось змушує працювати у День Господній, то той нехай сплачує подвійну зарплату та подвійний податок, й це є загальною європейською нормою і європейською вимогою. А ми ж йдемо в Європу, чи не так?
Вельмишановний Петро Олексійовичу! Без перебільшення скажу, що Ви отримали найбільшу підтримку під час Президентських Виборів; Ви і сьогодні маєте більший рівень довіри серед населення, ніж всі попередні президенти. Також Ви маєте сьогодні найширшу світову підтримку, маєте всі шанси змінити життя в Україні на краще. Але чи буде все це за рік? Не відомо. Тому треба діяти сьогодні!
Ми розуміємо, і це очевидно, що є щось, що зв’язує Ваші руки, тому ми молимось за Вас і просимо Бога про дар мудрості і відваги для Вас. Ми дуже хочемо і надіємось, що саме Ви, нарешті, перегорнете нову сторінку Української Історії. Бо людям дійсно набридло тільки сподіватись, і ми дуже не хочемо, щоб це робив наступний Президент і, не дай, Боже, після третього Майдану! Тож ми молимось і надіємось на Вас!
Боже, благослови нашого Президента! Боже, спаси Україну!
Єпископ Станіслав Широкорадюк
Ординарій
Харківсько-Запорізький
Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Ісуса Христа
7 червня 2015 Р.Б., м. Харків
Джерело: http://www.credo-ua.org/
